Поезія - місток між століттями/ Pоеtry is a bridge between the centuries

Ukraine
Oleksandr Shtilhoiz
14
2019
Щодня ми пізнаємо щось нове. Ми вивчаємо історію, відвідуємо музеї і відкриваємо досі невідомі експонати, але з – поміж усіх них, є один живий, який об’єднує різні культури, національності і країни. Це – європейська культурна спадщина; це щось більше, аніж руїни колись могутнього Парфенону й музейні експонати, прикриті завісою часу. З – поміж багатьох країн світу важко визначити найкращу, найбільш культурну країну з різною культурною спадщиною, проте все ж є така – Україна. Слава про неї гриміла на весь світ. Ще здавна нашу державу оздоблювали чарівні візерунки культурної спадщини Європи. Відомі митці України перекладали європейські твори, вивчали історію народів світу, будували бібліотеки, а ще, європейські готичні і романтичні будівлі перетворилися на славні бойові мури, а саме на Запорізьку Січ. Спадщина України є унікальною, адже де ще ти почуєш розповіді землі про звитяжні бої відчайдушних козаків, які захищали і боронили межі України і Європи. Одяг українських лицарів поєднував у собі моду різних держав: короткий жупан, поверх якого вдягнена міцна кольчуга, як у воїнів Європи, татарський лук і шабля. Ну і звичайно, таємничий острів Хортиця. Це місце відоме нам, як колиска війська запорізького (звідки пішли видатні козаки: Богдан Хмельницький, Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка та Іван Сірко), символ свободи і військової доблесті. Варто лише згадати про козацьку історію, як перед тобою постають видатні картини І. Рєпіна й Ю. Брандта, історичний твір Тарас Бульба і мужні лицарі у шароварах, що летять ясними соколами над вічним степом. Українська спадщина є частиною культури фольклору, етнічності та ідентичності історії Європи. Славна козацька фортеця, що поєднала в собі різні європейські архітектурні стилі, дерев’яні церкви з витончено – вирізьбленими візерунками, оздоблені іконописами європейських митців. Культурна спадщина України є важливою складовою, без якої культурна спадщина Європи не є чимось особливим. Отож, культурна спадщина різних країн формує спільну Європу. Це щось більше, аніж музейні експонати, виставки, укази, циркуляри і договори. Це щось вічне, живе, яке міцніє і розвивається в наших серцях. Не вистачить і століть, щоб описати красу різноманіття культурної спадщини Європи, проте вірші промовлять все самі. Актуальні теми любові до батьківщини («Козацька фортеця», «Українські лицарі»), підіймаються простою зрозумілою дитячою мовою, а поезія стає своєрідним містком між століттями. Червоною ниткою крізь вірші проходить думка про те, що тільки пам’ятаючи й поважаючи історичне, культурне минуле своєї країни, можна гідно жити в сьогоденні. УКРАЇНСЬКІ ЛИЦАРІ Славна наша Україна. Ми тепер вивчаєм про козацьку мужню славу, в Кобзарі читаєм. Із історії вивчаєм про Наполеона, А про бравих козаченьків також ми згадаєм. Погортаємо іще раз Кобзаря сторінки, почитаємо у віршах про козацькі вчинки. Про козачу мудрість й вдачу. І про силу й волю, Про звитяги і поразки, Про їх лиху долю. І про битви переможні орлів сизокрилих, які нашу Україну завжди боронили. І Дніпро журився дуже,і земля тужила, як на полі козаченьки голови схилили. Та тверда душа козача, духом не впадають. Помолившись Богу в церкві, пісню заспівають. Не злякались воріженьків у важку годину. Бились мужньо і співали пісні про родину. UKRAINIAN KNIGHTS We are learning that Ukraine has her glory and fame. “The Kobzar” tells us about many cossacks’ feats. Due to history we know all Napoleon’s games. But audacious cossacks are regarded only now. Let’s look through this book again. The poems tell us about cossacks’ pains, Cossacks’ wisdom, their being, Strength and will, success and beating, Their dashing fate and winning battles. They are eagles due to who Ukraine was protected. When brave Cossacks fell on the field of battle The Dnieper was sad, the earth lamented. Adamant Cossacks never despair. They will sing a song after a prayer. In hard times they aren’t afraid of enemies. They fought bravely and sang songs about their families. КОЗАЦЬКА ФОРТЕЦЯ Є багато в нас фортець, та оця – найкраща. Тож колись, давним-давно вона будувалася. Мури, вежі поставали. Кожної хвилини залишились в історії ті щасливі днини. Козаченьки завзятії, від душі старались, сили в землі-матері, для мурів прохали. Збудували – відпочили. Вороги напали … Як набігли - налягли, так уже й не встали. У книжках та переказах по усій Країні. Запорозька славна Січ Збереглась й донині. A COSSACKS’ FORTRESS There are lots of forts on our land. But this one is the best. It was built a long time ago. It got towers, walls so fast. History remembers those happy days. Persistent Cossacks asked Mother Earth for help. They took pains to build high walls. They did all, reposed and met foes. Enemies came, pressed and fell dead. Great Cossacks kept safe our Motherland. All Ukraine knew the heroes. Zaporizhian Sich retained its spirit.
  • Share this story:
Selected Story