Проект «Скарби мого народу»

Хто – цінності шукає,

Хто – збирає гроші.

Та є перли кожен знає,

Від багатств дорожчі.

Рідна хата, рідна мова,

Пісня солов'їна.

Ремесла душа чарівна

Від батька до сина.

Вишивка, різьба, гончарство,

Писанки таїна –

Роду нашого багатства,

Вічності перлина.

Надія Манько

   Проєкт буде присвячений нашій державі – Україні, її спадщині, її духовним і культурним скарбам, які примножували й охороняли протягом багатьох років.

Під час проведення народознавчої виховної року, ми, учні 6 класу, переглянули відеоролик «Спадок» із циклу у «Національне святкове вбрання» . Предмети одягу вихователька називала незнайомими для нас словами та демонструвала сімейні реліквії, що дісталися їй у спадок від родини. Це зацікавило нас. А чи є в наших родинах старовинні речі - одяг, предмети, знаряддя праці тощо? Спільно з нашим вихователем Стороженко Валентиною Петрівною ми плануємо провести пошуково – дослідницьку роботу, щоб якомога більше дізналися про побут наших пращурів. Із завзяттям розпочали свою роботу над проектом, який назвали «Скарби мого народу».

Для початку обговорили завдання та склали план роботи:

×          Ознайомитися з видами декоративно – ужиткового мистецтва.

×          Організувати зустріч з майстрами народної вишивки та іграшки.

×          Відвідати віртуальний музей нематеріальної спадщини України.

×          Залучити учнів для допомоги, які цікавляться цими дослідженнями, з інших класів.

×          Зібрати інформацію про реліквії, що зберігаються в родинах.

×          Обробити зібрану інформацію та презентувати результати роботи у вигляді «Української народознавчої абетки».

Роботу над проектом  розпочато із ознайомленням з видами мистецтв. З цією метою відвідали бібліотеку та переглянули інформацію з інтернет-джерела  про народні промисли (традиційні ремесла) в Україні. Ми розуміємо, що український народ давно був одним із найталановитіших у світі. Речі, які вони створювали, служили не тільки для естетичного задоволення, але, прикрашаючи оселю, мали практичне застосування. За стародавніми реліквіями стоять особливості історії та долі людей, емоції, наша спільна культура, виплекана цілими поколіннями.

Цікавою була зустріч із майстринею народної вишивки Смік Майєю Вячеславівною, яка ознайомила нас із своєю дорогоцінною спадщиною – вишиваними рушниками. Майстриня  презентувала ручки, які вишивають самі, показали мотиви сучасної вишивки. Звернула нашу увагу на те, що українські традиції із вищими рушниками не втрачають актуальності і на сьогоднішній день.

Для учнів молодших класів ми організували зустріч з майстринею народної іграшки Саранчук Лесею Миколаївною. Діти побачили багато цікавого про різновиди іграшок, специфіку та тонкощі роботи під час їх виготовлення. 

Ми познайомили малюків з декількома українськими музичними народними інструментами, які були виготовлені з дерева і зберігалися в наших родинах.

Під час відвідування віртуального музею нематеріальної культурної спадщини України ми були вражені різноманіттям та красою   виробів декоративно – ужиткового мистецтва. 

Наша країна Україна  розташована в центрі Європи. Між європейськими народами завжди відбувається обмін знаннями, вміннями, ремеслами. Я тому, я впевнений, що   спадок нашого українського народу є спадком і європейської сім'ї. Наша спадщина тісно пов'язана зі спадщиною інших народів Європи, але наші речі унікальні та неповторні, чітко вирізняються своїми особливостями. В них творилися українські звичаї, традиції, наша історія.

Надбання нашого народу популярно не лише у нас, в Україні, а й далеко за її межами. Вишиванки, писанки, вишиті рушники, хустки, користуються неабиякою популярністю у всьому світі. У вищому українському вбранні одягаються багато знаменитостей світу — Джекі Чан, Адель, Міла Куніс, Сандра Буллок. Топ-моделі світу після модних фотознімків, наприклад Джордан Данн, Мелані Тьєррі  забрали вишиванки додому і хизувалися ними в Instagram.  

В теперішній час декоративно - ужиткове мистецтво стало предметом колекціонування. Існують музеї, що спеціалізуються лише на витворах народних   майстрів та майстринь.

Учні ліцею, які зацікавилися нашим проектом, провели дослідницьку роботу «Скарби моєї сім’ї» та відзначили предмети, знаряддя праці, вироби народного побуту та сфотографовані з ними. Це були вироби гончарства, вишивки, лозоплетіння, бісероплетіння, декоративний розпис, кераміка, різьблення по дереву, ткацтва, вироби з соломи, писанкарства, столярства. Усі ці речі створені вмілими руками таланових народних майстрів. З розповідями своїх батьків, бабусь, дідусів, а дехто і від прабабусь і прадідусів діти д знали про історію створення предметів та використання їх своїми пращурами. Усі ці вироби передавались із покоління в покоління та стали сімейними реліквіями свого роду. Ці предмети вибрали силу поколінь нашого чоловічого нескореного народу. Стали символами та оберегами української нації. Їх зберігають, плекають, цінують…

Під час роботи над проектом, ознайомлюючись з предметами спадщини, ми побачили багато нових, але насправді застарілих слів. С лова – назви предметів декоративно - ужиткового мистецтва в наш час маловживані, незрозумілі для багатьох сучасних українців. Тому ми створюємо «українську народознавчу абетку», яка розкриває значення цих слів і показує, як виглядає предмет. Зображені експонати в українській абетці нагадують про історію наших пращурів, їхню працелюбність, силу та любов до своєї землі.

Ми обробили світлини, знайшли значення слів і створили   «Українську народознавчу абетку» в паперовому та   електронному варіантах. Усі учасники освітнього процесу мали ознайомитися з Абеткою та залишилися задоволені результатом колективної роботи.  На нашу адресу прийшло багато позитивних відгуків від дітей, колективу ліцею, батьківської спільноти.

Завершивши роботу над проектом, ми дійшли висновку, що наші традиції далі продовжують жити у вишуканих виробах українських ремесел, оновлюються і розвиваються в умилих руках сучасних майстрів, допомагають зберегти спадщину та ідентичність українського народу.