У рамках конкурсу «Young European Heritage Makers» у закладі освіти було проведено захід – вернісаж творчих робіт: фото, картин, малюнків.

Участь узяли 17 учнів школи 11-17 років.

Переможницею стала я, Лобан Єлизавета Миколаївна, учениця 9-Б класу Кременецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4.

Для мене, кременчанки, спадщина є предметом гордості. Мій Кременець – європейське місто. У ньому поєдналися різні культури й цінності.

Своєю  роботою хочу привернути увагу громадськості до  історичних та архітектурних пам’яток рідного міста.

Туристи, які приїжджають у Кременець,  часто дивуються, що своєю архітектурою він нагадує європейське містечко. Іноді називають його маленькою Швейцарією.  Це не дивно. У різні історичні періоди наш край був у складі Польського королівства, Австрійської імперії, а частина - і Литовського князівства. Тож  будувалося місто  за європейськими зразками. Деякі пам’ятки, на жаль, втратилися назавжди, деякі -  вдалося зберегти.

На аркуші формату А2 я створила малюнок-колаж, на якому зобразила кілька об’єктів європейської та національної  спадщини Кременеччини. На задньому плані ( у верхній частині роботи) – візитівка міста Кременця – Кременецький замок (фортифікаційна оборонна споруда у ренесансному стилі), розташований на горі Бона, названій на честь Бони Сфорца – королеви польської, великої княгині литовської.  

У центрі роботи – П’ятницький  цвинтар – об’єкт  національної спадщини Кременеччини, який  нероздільно поєднаний з історичною подією, що відбулася 1648 року під час національно-визвольної війни. Після шеститижневої  облоги козаки здобули замок на горі Бона. Усіх полеглих у цій битві  оборонців поховали на П’ятницькому кладовищі. І досі біліють кам’яні хрести під горою Черча й нагадують про буремні часи ХVІІ ст.

У нижній лівій частині композиції зобразила Собор Преображення Господнього Православної Церкви України (колишню Базиліку Святи́х Ігна́тія Лойо́ли і Стані́слава Ко́стки або Костел оо. Єзуїтів) — сакральну споруду, домінанту комплексу монастиря Єзуїтів. Пам'ятка збудована архітектором Павлом Гіжицьким за проєктом архітектора Паоло Фонтана у першій половині XVIII  століття в стилі пізнього бароко. Нині — Церква Преображення Господнього ПЦУ. Найвища будівля міста. Наприкінці XX століття комплекс колегіуму визнано видатною пам'яткою архітектури країни.

На передньому плані (у нижній частині колажу) - костел святого Станіслава — культова споруда.

   У 1857 році збудовано й освячено мурований парафіяльний храм коштом містян та уряду за проєктом Жана Тома де Томона.  У 1908 році виконано поліхромію (багатобарв'я) святині та встановлено чеські вітражі. Під час боротьби з релігією в радянський період храм не зачиняли.

Національного колориту композиції надає образ дівчини-кременчанки на фоні жовтогарячих соняшників – символу сили, енергії, краси. Українка - у барвистому вінку з живих квітів. Яскраві прикраси та флористичний орнамент на сучасній сорочці-вишиванці гармонійно доповнюють її образ. Постать дівчини уособлює красу української землі, духовність, цілеспрямованість, незламність її народу, гордість за  багатство й неповторність рідного краю.