https://youtu.be/sK_rA8h4kYU Мале село з великим минулим

Наш рідний край. Його історія, природа, невмируща слава завжди цікавили нас. Ми слухали і збирали розповіді старожилів про рідне село, його околиці та природу.

          Тому ця розповідь про рідне село Іллінку. Воно має кілька цікавих історичних об'єктів. Це і є наша європейська спадщина, про яку не видно світу.

Слобода Гологрушівка (Іллінка) знаходилася на високому місці правого берега Дніпра в усті старовинної балки, яка на карті Військово-топографічного депо 1875р. значиться – балка Грушівка.  Назва поселення змінювалася: Гола Грушівка, Іллінське, Іллінка-Грушівка та Гаманцовка.

Велика кількість курганів, що розкидано коло Грушівки (Іллінки) говорить про дуже давнє освоєння цього краю. У ІІ – V ст.н.е. на Придніпров'ї поряд з сарматами жили племена Черняхівської культури. Про наявність цих племен говорить велика кількість залишків кераміки, прикрас і зброї, що знаходять археологи та місцеві жителі.

 У період Запорозької Січі утворюється велика кількість зимівників і приватних хуторів по річці Грушівка, згодом вони розросталися і перетворювалися на слободі і селі. На півдні Козацької паланки, в усті урочища Грушівка, у запорозьких козаків були всі інші, де вони відпочивали від військових походів. Тут у 17 ст. була пасіка кошового отамана військового запорізького Івана Сірка. У 1680 році він тут і помер, був похований біля села, на своїй пасіці. Але за радянських часів, коли плавні Великого Лугу вирубували і робили Каховське водосховище, пасіку кошового отамана разом з його могилою було затоплено. Та останки Івана Сірка, на човнах по р. Бугай перевезли до місця Нової Січі (с. Капулівка Нікопольського району). Там і знаходиться зараз могила славетного кошового отамана Івана Сірка. А в с. Іллінка поблизу старої могили, поставлено пам'ятний знак Івану Сірку.

У 1777 році Гологрушівку у рангову дачу отримує генерал – майор Федір Матвійович Толстой. У 1785 р. у слободі Грушівка налічувалось 94 двори, в яких мешкали польські вихідці й одружені колишні запорозькі козаки . Довірений повний осавул Бабічев Степан Федорович, залюднивши та упорядкувавши слободу, вирішив збудувати церкву. З повідомленням Славенської духовної Консисторії: «...в слободе Грушеве, она ж и Голая, позволить устроить деревянную церковь, на имя Архистратига Михайла, а священника Павла Порохова...определить теперь же в означеную слободу Грушевку как для преподания тамошнему христианскому требу народу. и для наблюдения за успешным ходом работ по постройке церкви». Для майбутньої церкви зібрали: «церковну літературу, церковний одяг, хрести, чашу, дискос, зірку, гробницю, копію, лжицю срібну, кадильницю, свічники, лампади і колокол». Дерев'яну церкву збудовано в 1786 році, а 6 березня 1787 року освячено. Дерев'яна церква розташовувалася на величезній незабудованій ділянці території, яку трикутником оперували житлові вулиці Гологрушівки. На захід від Іллінського продовжував існувати окремий хутір, що розміщувався в долині р.Грушівка, поблизу дівчини і називався Сірківкою.

Після графа Толстого Голою Грушівкою володів прем'єр-майор Михайло Гнатович Станкович. За описом 1820 р. тут існувало 137 дворів, діяв винокурний завод, який випускав 3 260 відер спирту на рік, а також кінний завод більш ніж на 2 250 коней.

У 1882 р. році збудовано нову кам'яну церкву. Певний час дерев'яна i кам'яна церкви розташовувалися поруч.

Завдяки двом відомим малюнкам Іллі Рєпіна «Церква в Грушівці» виконаних у 1880 році, ми маємо уявлення про зовнішній вигляд старої дерев’яної церкви і дзвіниці коло церкви. На першому зображено зовнішній вигляд дерев’яної церкви Архістратига Михаїла. На другому малюнку зображено дзвіницю Грушівської церкви, сама церква зображена на дальньому плані.

В  2006 р. з архівних фотоматеріалів у Санкт-Петербурзі було знайдено фото «Катеринославська губернія, Катеринославський повіт, село Гологрушівка, церква Архангела Михаїла. Надгробний хрест 1757 року з пісковика» . На цьому фото великий надмогильний хрест . П ам'ятний козацький хрест XVII століття, що був встановлений, скоріше за все, на згадування козаків, що могли загинути у військовому поході на чужині . Н а задньому плані вдалині ледве помітний білий кам'яний храм . Поруч із храмом існувала сторожка. Неподалік від церкви розташовувалися священний будинок н ика і церковнопарафіяльна школа. На захід від храму, на значній відстані, існувало старовинне кладовище зі старими хрестами козацького часу .

 Як свідчити старожили в Грушівській церкві довгий час знаходилася цікава козацька знахідка – фігура ангела з написом «Цю звістку в слободу Грушівку подарував козак колишнього Запоріжжя – Панас Білий із товаришем Іваном Зазубиколесом» «До храму святого Архістратига Михаїла 13 серпня 1788 року».

Відомо лише, що кам'яна церква простояла у селі до часу створення Каховського водосховища і була бездумно знесена наче б то потрапивши до зони затоплення водами рукотворного моря. Про колишню церкву у селі Гологрушівці нагадує невеличкий земляний насип. В 2010р. було встановлено пам'ятний знак з написом: «На цьому святому місці стоїть величний храм Архістратига Михаїла. Камінь встановлено на честь 225-річчя з дня освячення місця під храм. Святий Архістратиже Божий Михайле моли Бога о нас».

Розкопки, розповіді місцевих жителів, архівні матеріали дозволяють встановити точні архітектурні особливості храму, місця поховань навколо церкви, розташування залишків старовинних споруд і повернути вивчення нащадкам минулої давнини, нещадно стертової колись з поверхні рідної землі.